«За 10 років у Нацгвардії змінилося майже все: форма, мислення, підготовка» — полковник НГУ про становлення і розвиток Національної гвардії України

26 березня Національна гвардія України відзначила 10 років від дня заснування.

 

Напередодні цієї дати про створення, становлення і розвиток військового формування розповів командир закарпатського підрозділу НГУ полковник Сергій Лук’янчиков.

Все почалося, як і для будь-якого державного органу з Закону України «Про Національну гвардію України». Він був прийнятий Верховною Радою 26 березня 2014 року. Цей підрозділ був сформований на основі тодішніх Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Частина тих підрозділів була розформована, частина реформована, були створені нові підрозділи оперативного призначення. Тоді це було щось нове. І все це робилося тоді дуже великими кроками. Ситуація в країні, яка тоді була, сепаратистські рухи на Сході України, Крим, події в Одесі, Харкові плюс часткова мобілізація. Важкувато було, але Національна гвардія була сформована і розвивається вже 10 років.

Пане полковнику, наскільки довгим був процес формування Національної гвардії України? Чи потрібно було одразу гуртуватися і виконувати завдання?

Це навіть не одразу потрібно було. Інколи деякі речі потрібно було і вчора робити – настільки все це швидко відбувалося. Окрім мобілізації були службові завдання, до того ж підрозділи Національної гвардії забезпечували громадський порядок в містах Донецьк, Луганськ, Харків, Одеса, Херсон. Багато було важких днів. Втім в ці дні ми вже відзначаємо перший ювілей.

Які були головні задачі Національної гвардії України на етапі створення?

Їх багато. Основні функції Національної гвардії – це охорона громадського порядку, конвоювання, екстрадиція і охорона підсудних, розшук осіб, які втекли з-під варти, охорона дипломатичних представництв і консульських установ, важливих державних об’єктів, атомних станцій, супроводження вантажів, прикриття Державного кордону України, відсіч збройної агресії проти нашої держави. Все було тоді і залишається нині.

Добровольці стали приєднуватись до Національної гвардії вже на тому ранньому етапі?

Так. Під час першої хвилі мобілізації прийшло дуже багато добровольців. Були сформовані підрозділи оперативного призначення. Частково доукомплектовані, перейшовши на штат особливого періоду, деякі з бригад та полків Національної гвардії. І це відбулось саме завдяки добровольцям, які брали участь в Революції Гідності, які стояли на барикадах. Було сформовано багато підрозділів, які висунулись в зону проведення Антитерористичної операції і воюють по цей час.

Розкажіть про участь гвардійців в АТО.

З початком Антитерористичної операції підрозділи Національної гвардії разом з іншими складовими Сил оборони приймали участь в цій операції. Напевно, не було такого підрозділу, який би не був там. І завдання виконувались від «нуля» і до блок-постів. Дуже багато було завдань з охорони логістичних шляхів, і доставки вантажів. Найважчим і найболючішим моментом для нацгвардійців були події в місті Дебальцеве.

Говорячи про 2014 рік, не можна не згадати постать Сергія Кульчицького. Яка була його роль у формуванні і становленні Національної гвардії?

Герой України! Генерал-майор Кульчицький Сергій Петрович дуже потужна особистість. Але без посмішки я не можу згадувати його. Це мій перший командир бригади. Так склалось, я вдячний долі за це, що після випуску з військової академії я потрапив служити до нього. Його фрази можна було розбирати на афоризми.

Наприклад?

«Роби, як я, або краще, ніж я.» Це та фраза, яку, напевно, кожен офіцер, сержант чи солдат, який служив під його керівництвом, добре запам’ятав. Він не стидався, коли, наприклад, якась машина приїхала, стати з солдатами розгрузити її. Дуже потужний генерал, який дуже багато зробив для розвитку Національної гвардії! В 2014 році він був начальником бойової підготовки в Головному управлінні, якраз формував добровольчі підрозділи. Одним з таких був батальйон імені Кульчицького. Він вводив в практику бойові злагодження з підрозділами. Тому що видати людині зброю і відправити на виконання задач не можна. Так не поступають в армії. Людей потрібно навчити, підготувати. Кулеметника, снайпера, стрільця, кухаря, зв’язківця. Сформувати з цих військовослужбовців, добровольців злагоджені підрозділи. Щоб вони змогли в будь-який момент виконати поставлену задачу. Дуже багато в чому його поради і настанови я використовую і зараз в своїй роботі командира. Він вникав в усі процеси. Навіть цікавився, чи все добре в родинах військовослужбовців. Якщо була можливість покращити харчування для солдатів, то він цим обов’язково займався. З радістю давав відпочити військовослужбовцям, якщо дозволяла ситуація.

Як повномасштабне вторгнення вплинуло на діяльність Нацгвардії? Чи додало це Вам нових завдань? І Взагалі, як переформатувало діяльність НГУ?

В цілому і в принципі, не переформатувало. У процесі створення Національної гвардії були створені підрозділи оперативного призначення. Основна функція яких була якраз відсіч збройної агресії. Таких підрозділів на той час було чотири. Зараз – більше. Якщо раніше були полки оперативного призначення, то зараз це потужні бригади, які мають танки, артилерію, новітньою бойовою технікою, з підрозділами реактивної артилерії. На існуючий міцний хребет зараз під час війни наростились потужні м’язи. І ці підрозділи успішно виконують задачі на визначених напрямках.

Можете пригадати той день – 24 лютого 2022 року?

Частин гвардійців зустріли той день на фронті, хтось вдома був. Частина людей виконувала інші службові завдання. Особисто я зустрів той день на виїзді. За два дні до того я з мобільним резервом виїхав на охорону громадського порядку в Чернівецьку область місто Новодністровськ. Нам поставили задачу організувати блок-пост біля річки неподалік від об’єктів. До квітня ми несли службу там. Потім наш мобільний резерв повернувся в пункт постійної дислокації. Сформували новий підрозділ батальйонну групу, якою мені довірили командувати, і ми відправились на Схід України. Там ми виконували задачі разом іншими складовими Сил оборони. Приймали участь в обороні населених пунктів Мар’їнка, Новомихайлівка, Новокалинове.

Що було найважче там?

Загибель людей – це найважче. Важчим за це немає нічого. Коли ти знаєш людину, ви разом служите, знайомі з родиною, то дуже важко переживати смерть побратима. Все інше – дрібниці. Недоспані ночі, недоїдання і все таке інше – це все нюанси.

Після повномасштабного вторгнення було багато добровольців. Яким чином навчали їх і наскільки це було важко?

Скільки я служу в Національній гвардії, стільки ми готувалися. Щомісяця, щороку розгортали пункти прийому мобілізаційних ресурсів – і людей, і техніки, були призначені адміністрації цих пунктів. Були напрацьовані керівні документи, і ми просто йшли за алгоритмом. Ніяких проблем не виникало, людей було дуже багато на початку повномасштабного вторгнення. В досить короткі терміни сформувались підрозділи Національної гвардії. І на одному з етапів набору добровольців існує бойове злагодження. У нас були підготовлена навчально-матеріальна база, всі необхідні засоби: бронежилети, шоломи, зброя, боєприпаси, намети ліжка, – тобто все, що потрібно було від нас, все було зроблено. Тобто ми просто виконали протокол – набрали і навчили людей. Після проходження всіх етапів частина з цих людей поїхала виконувати завдання за призначенням. Хтось у зону бойових дій, хтось на охорону важливих об’єктів, дехто підсилив підрозділи з охорони громадського порядку, інші увійшли до груп з прикриття повітряного простору. Але кожен знав і вмів робити те, до чого його готували. І люди професійно виконували всю цю роботу і виконують дотепер.

Якщо проаналізувати 10 років, то що і як змінилось в Національній гвардії України?

За ці 10 років змінилося майже все. Форма, мислення, підготовка. Напевно саме підготовка змінилася найбільше. Матеріальне забезпечення сильно стало відрізнятися. Наприклад порівняно з періодом до 2014 року значно зросли норми витрати боєприпасів на підготовку. Якщо брати форму одягу, то теж дуже зросли норми і якість форми. Зросло грошове забезпечення і покращився соціальний захист.

Чи використовують у Нацгвардії досвід колег з інших країн?

Багато підрозділів Національної гвардії залучаються до спільних навчань в інших країнах. Литва, Латвія, Естонія, Німеччина, Велика Британія приймають наших військовослужбовців. Якщо говорити про офіцерів, то вони обмінюються досвідом і набувають навичок з порядку планування бойових операцій за стандартами НАТО, роботи штабів. Різні країни приймають наших офіцерів, і ми спільно з ними підвищуємо кваліфікацію. Як розповідають мої побратими, то в наших людей відрізняється мислення. Це проявляється в тому, що офіцер армії країни НАТО не прийняв би рішення так швидко, як деякі наші українські офіцери. Я б сказав, що їхні офіцери багато в чому вчаться у наших. Але нам теж є чому вчитися.

Як зараз можна долучитись до лав Національної гвардії України?

Дуже просто. Можна подати заявку на сайті НГУ або через сайти з пошуку роботи. В Ужгороді теж є підрозділ Національної гвардії. Наші контакти є в усіх місцевих органах влади, центрах надання адміністративних послуг на зовнішній рекламі. Нам потрібні будь-які фахівці. Починаючи від кухаря до водія, від оператора БПЛА до патрульного, який охоронятиме громадський порядок на вулицях. В Закарпатській області Національна гвардія займається охороною громадського порядку дипломатичних установ, важливих державних об’єктів критичної інфраструктури. Також охороняє та конвоює підсудних, супроводжує спеціальні вантажі. Також деякі наші вузькопрофільні підрозділи виконують завдання з відсічі російської збройної агресії.

Чого побажаєте у 10 річницю створення Національної гвардії України?

В першу чергу всім нацгвардійцям хочу побажати сміливості, бадьорості духу! Все буде добре – ми переможемо у цій війні, бо нам немає куди відступати.

 

Джерело