Студія сторітелінгу, де вчать «бачити» історії та розповідати про них

Упродовж трьох місяців на базі Ужгородського прес-клубу діяла студія сторітелінгу, де понад 20 підлітків вчилися створювати історії, викладати їх у текстах, знімати у відео та фоторепортажах. Студія працювала у рамках проєкту «10 історій без терміну придатності»,  що реалізується в межах програми «Culture Helps/Культура допомагає», яку імплементує за підтримки Євросоюзу ГО «Інша освіта» спільно з німецької організацією Zusa.

 

   У лютому в Ужгородському прес-клубі відбулися перші заняття Студії, записалося понад 30 дітей віком від 12 до 17 років, місцеві, а також ті, чиї родини змушені були залишити домівки через війну та оселилися на Закарпатті.  «Мета нашого проекту була якраз в тому, щоб не тільки додати нашим учасникам та учасницям практичних знань, але й познайомити їх, допомогти дітям з інших регіонів краще адаптуватися на новому місці та знайти нові сенси, коло спілкування, розкрити власні таланти,- каже Ірина Бреза, голова Ужгородського прес-клубу.  — Дітям точно буде цікаво викласти у вигляді історій те, що вони переживають, знають, бачать. Тому обрали жанр сторітелінгу. Можливо, історії не будуть ідеальними з точки зору журналістики, але спільна робота згуртує дітей за пошуком тем, фотокадрів та відеофіксації того, чим вони хотіли би поділитися».

  Діти вивчали репортажну фотографію, писали текст, знайомилися з роботою оператора та обговорювали, під яким кутом дивитися на світ, щоб вміти передати найкращі зафіксовані кадри. Після теорії учасники працювали з тренерками над створенням мультимедійних історій. Перед початком навчання Ужгородський прес-клуб провів анкетування, щоб визначити приблизні теми, які найбільше цікавлять дітей. У результаті обрали 10 мультимедійних історій, над якими учасники працювали у командах.

  «Писали і знімали про Ужгород, про те, що їм болить, що цікаво. Про театр, про тварин,  про музику, свої улюблену предмети, стосунки з людьми. Словом, дуже різні історії, але вийшла така комплексна підбірка, — розповідає Аня Семенюк, журналістка, тренерка з написання текстів. – У нас були діти з Краматорська, з Дніпра, зі Львова, інших міст. З дітьми працювали троє тренерок: Влада Мазур, відеографка, Наталія Боднар, фотографиня і я. Я дуже вражена тим, як діти по-різному бачать дуже схожі теми. По-друге, вражена їхнім рівнем фото та відео зйомки, як вони пишуть. Мені дуже сподобалося, як вони проявляють себе через різні види мистецтва, не бояться і наскільки відкриті світові. І настільки вони беруться за все нове і готові вчитися. Це захоплює!,- ділиться Аня Семенюк.

  Влада Мазур навчала дітей, як відтворити історію у відео. Каже, попри задоволення від роботи та спілкування з учасниками проекту захоплена, як організатори переймалися історією кожної дитини, яка писала свій текст чи знімала фото, відео. «Дівчата допомогли дітям оформити роботи настільки якісно, по-журналістськи! Щодо труднощів, то важливо було пояснити дітям доступно ту інформацію, яку пояснюють зазвичай недоступно на різних курсах. Або якщо знайти цю інформацію у вільному доступі, то дитина не зрозуміє що з нею робити, а тут ти маєш змогу практикуватися разом з менторами і розвиватися,- каже Влада Мазур. – Діти дуже по-різному все сприймали.  Я вражена їхньою відповідальністю і тим, як вони переживали за свої роботи, приходили, дуже випитували зробити це чи те».

  Після завершення навчання та роботи над мультимедійними історіями відбулася презентація проектів учасників. Всі роботи об’єднали в підсайт в онлайнвиданні 10 важливих історій | Новини Закарпаття і Ужгорода (zaholovok.com.ua). За посиланням можна перечитати та переглянути всі матеріали і дізнатися чимало цікавого. «Я знімала історію про міст із своєю подружкою Юлією. Мені було дуже цікаво спостерігати за життям, помічати ці маленькі історії, повз яких ми просто проходимо. Це дуже цінно»,- каже Вероніка Сердечна, учасниця проекту. – Я дізналася про волонтерів, про підлітків, які там фотографують. Сподобалося  слухати їхні історії».

12-річна Вероніка – з Дніпра. Їй подобається писати тексти і добре виходить виставляти кадр.  «Цікаво працювати з іншими дітьми, знайомитися, соціалізуватися. В Ужгород приїхала нещодавно, – розповідає вона. – Цікавить тема відео, але найбільше – тексти. Також фото».

Один з учасників, 15-річний Ігнат з Краматорська, вважає Студію сторітелінгу чудовою можливістю спробувати себе у чомусь новому.  «Аби знайти себе, треба пробувати. Це крута можливість для всіх. Хтось прийшов, бо цікаво, а хтось може поєднати своє життя з журналістикою і заробляти цим в майбутньому», – каже хлопець.

 Мар'яна Шульга підготувалася історію про дівчат, які волонтерили у місті Чоп. «Четвертокласниці, які протягом місяця зібрали 3,000 грн.  та купили тканину для сіток. Це були наймолодші волонтерки, – розповідає дівчина. – Було цікаво спілкуватися, дізнаватися про них більше, про їхні ідеї».

Поліна Трегуб писала про Ужгород та про те, як вона його бачить. А також про те, як місто сприймають інші люди.  «Мені знадобився тиждень, щоб обійти місто і зробити кадри які будуть відповідати моєму тексту.  Я ще раз впевнилась у тому, що місто дуже атмосферне, дуже спокійне, маленьке і дуже гарне. А завдяки проекту я просто познайомилась з крутими людьми і з крутим моментами й зрозуміла трошки більше про журналістку».

Хоч проект завершився, Ужгородський прес-клуб підтримує спілкування з учасниками у групі в соцмережі. А також отримує запити на продовження студії сторітелінгу, адже отримані навчики не тільки корисні, але й популярні серед молоді.

 

 

Джерело