У Рожищенській громаді з квітами, державними прапорами та на колінах зустріли кортеж із тілом загиблого захисника України – Миколи Загоровця, жителя села Луків. Молодий воїн загинув у бою з російським агресором, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України.
Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України у Рожищі зібралися представники громади, побратими, друзі, духовенство та просто небайдужі жителі, аби висловити вдячність і розділити біль втрати з його рідними.
Зі словами співчуття та шани звернулися благочинний Рожищенської округи, настоятель храму Архістратига Михаїла отець Микола Царик та Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук.
«Він віддав найцінніше – своє життя. Але його душа безсмертна. Подвиг воїна – це прояв найвищої любові: до своєї родини, до Батьківщини, до кожного з нас. Ми молимося, аби Господь упокоїв його душу в оселях праведних», – сказав отець Микола Царик.
Міський голова Вячеслав Поліщук наголосив, що ці дні стали особливо важкими для громади, адже війна забрала одразу кількох земляків:
«На жаль, цей тиждень насичений сумними звістками. Ми втратили чотирьох наших героїв. А скільки вже дивиться на нас із Небесного війська… Це велика й гірка ціна того, що ми сьогодні можемо жити у своїй державі. Наші захисники віддають життя, а ворог витрачає час і ресурси на маленьку країну, яку сподівався захопити за три дні. Але Україна стоїть завдяки таким, як Микола. У такі моменти ми маємо усвідомити: це боротьба кожного з нас. І чим відданіше ми працюємо, тим швидше настане мир, про який молимося. Бо недостатньо мріяти – потрібно діяти. Вічна пам’ять Миколі та щирі співчуття його рідним».
Під час прощання бабуся Миколи зачитала власноруч написаний вірш-звернення до всіх захисників України, який назвала «Господи, скажи, за що…». У кожному слові – біль і молитва за внука та його побратимів. Вона просила передати ці рядки воїнам, які нині тримають оборону. Після її слів ще більші сльози покотилися додолу, бо сьогодні кожному болить…
А згодом, під стишену мелодію «Плине кача» рожищани схиляли голови, несучи до домовини живі квіти.
Після громадського прощання траурна процесія рушила до Лукова – рідного дому Миколи. В селі труну з тілом Героя супроводжували військові під сумні молитвоспіви церковного хору та духового оркестру.
Дорогою мати загиблого не стримувала розпачу:
«Встелили всі села квіточками, а хлопчика мого немає… А я ж тебе просила не йти. А ти казав, що мусиш, бо у братів діти, а ти маєш бути там. Пішов добровольцем, а повістки потім ще йшли та йшли… Народжений у велике свято Покрови, а чомусь Боженько не зберіг… А я так вірила, так молилася цей рік… Чим же я так згрішила?..».
Ті, хто знав Миколу, кажуть, що він був добрим, світлим, щирим – із тих людей, яких називають Божими дітьми. У рідному Лукові зібралася величезна кількість людей – рідні, друзі, односельці. Усі зі сльозами на очах прощалися з воїном, який ще недавно ходив цими стежками.
«Коля до нашого підрозділу перевівся якраз перед Курською операцією. Дуже вихований і чемний хлопець, завжди з посмішкою, готовий до виконання будь-якого наказу. Дисциплінований, любив сім’ю і Україну. Віддав своє життя за нинішній день нашої держави», – розповів командир роти РЕБ, капітан Артем Р.
У храмі Святителя Миколая Чудотворця священники ПЦУ звершили заупокійну молитву за упокій душі невинно вбитого воїна. Під спів церковного хору лунали слова про вічне життя, про любов, що сильніша за смерть.
До кладовища траурну ходу супроводжували короваї, перевиті чорними й синьо-жовтими стрічками. Своєї власної сім’ї Микола створити не встиг – війна обірвала його молодість.
Біля могили пролунали останні військові почесті. Почесна варта зняла з домовини державний прапор, який передали матері загиблого воїна. У повітрі тричі відлунали постріли – салют Герою. А в небо полинули слова молитви та вічне «Слава Героям!».
Нагадаємо, Микола Загоровець загинув 26 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання. Довгий час рідні вірили, що він живий. Та 6 листопада надійшло офіційне підтвердження – Герой загинув.
Вічна пам’ять і слава Герою України Миколі Загоровцю.
Співчуття рідним і близьким. Низький уклін і щира подяка за сина, який став для усіх нас символом справжнього захисника.
