Вірші Катерини Рабчун-Мосійчук стали ширитися у соціальній мережі після оприлюднення співачкою та ведучою VOLA (Ольга Бабелюк) на Радіо Свобода відеоряду, створеного на поезію нашої землячки «З Україною в серці», і знайшли свого читача. Вони вражають глибиною думки та тематичним різноманіттям.
Поетична муза Катерини Рабчун-Мосійчук не в силі мовчати і у ці страшні для України дні. Тож на папір виливаються як тихий відгомін минулого, так і колюча правда сьогодення, вболівання щирої патріотки за майбутнє рідної землі та віра у близьку Перемогу.
Як ніколи на часі нині і мовне питання. Бо зачіпає воно проблему ідентифікації українців не тільки всередині країни, але і поза її межами.
Мистецьке переосмислення всіх цих важливих та наболілих для кожного щирого українця тем ми знаходимо у поезії Катерини Рабчун-Мосійчук.
****
Багато на землі красивих мов,
Але одна у світі найгарніша…
Та, що звучить довкола знов і знов,
Та, що для серця мого найрідніша.
Немає іншої такої серед всіх,
Що струни серця ніжністю торкає…
Вкраїнська мова — вічний оберіг
Де кожне слово піснею лунає…
Немов скарбниця із казкових мрій,
Неначе пісня в небі журавлина…
Вона веде заради себе в бій…
…І кожне слово в мові — то перлина …
Така дзвінка, як щебіт солов’я,
Що із глибин віків до нас лунає…
Вона багата…Чиста як вода…
І милозвучнішої мови не буває…
Дає нам навички, уміння і знання,
Іще з дитинства шлях в життя торує…
Кладе в серця нам вічні почуття
…І так до смерті нашої пульсує…
Як та криниця мудрості й добра,
По самі вінця сповнена надії…
Із діда — прадіда супутниця пера
Як невід’ємна проповідь стихії…
В ній кожне слово піснею луна,
Вона любові й мужності основа,
Така багата, вічна і п’янка —
Моя чарівна українська мова..
****
…А це не перша вкрадена весна,
Не перший хліб, який у нас забрали,
Давно розпочалася ця війна…
Давно, панове, ми сліпими стали…
Бо зовсім вже не вірили в своє,
Не берегли і зневажали мову…
Чомусь нас більше вабило чуже
…Ми одягли на себе цю окову…
Все розкрадали, рвали на шматки,
І перед ворогом обійми розкривали…
Натомість не подАли і руки
Тим, хто до правди щиро закликали…
Були незрячі, вперті і глухі…
Та час настав прокинутися, люди…
До нас прийшли на землю вороги
І як було, нажаль, уже не буде…
Ніяких зрад і «русских языков»…
Ми солов’їною повинні говорити…
Звільнитися нарешті з тих оков
…І нашу неньку рідну відродити….
Тоді назавжди згинуть вороги
Бо тільки в єдності, повірте, наша сила.
Ніхто не зможе нам допомогти
Допоки ми ховаємо вітрила.
Допоки ми не любимо своє
І не шануємо багатство свого роду…
Вирішуй зараз… Доки час ще є
Допоки ми виборюєм свободу…
Бо Перемога близько! І тоді
Ніхто нікого більше не пробачить…
Страшну ціну ми платимо усі
І сам Господь усе це з неба бачить…
….
Проти неправди, підлості і зла
У бій сьогодні стала вся країна…
Та зовсім скоро зникне ця імла,
БО Є… БУЛА… І БУДЕ УКРАЇНА!!!