Генна терапія варіантом гена, що поширений у людей-довгожителів, сповільнила вікове погіршення здоров’я серця у мишей середнього віку та покращила роботу серця у вже старих мишей. Ці результати, опубліковані в журналі Cardiovascular Research, можуть посприяти створенню терапевтичних підходів до сповільнення вікових змін та подовження тривалості життя у людей.
Robina Weermeijer / Unsplash
Про який ген іде мова?
Люди, яким пощастило прожити 90 та більше років, часто мають однаковий генетичний варіант гена BPIFB4. Через це у них спостерігають підвищені рівні відповідного білка у крові та клітинах кровоносних судин і знижений ризик серцево-судинних хвороб, які є одними з головних причин смерті літніх людей. Це наводить на думку, що лікування генетичним варіантом може допомогти пацієнтам, які його не мали при народженні, теж зменшити ризик серцевих хвороб і прожити довше. Тож науковці з Університету Бристоля та Університету Салерно з італійськими й британськими колегами перевірили, як вплине перенесення гена довголіття на здоров’я постарілих та середнього віку мишей.
Що стало з мишами?
Піддослідні миші у віці 14 місяців, що дорівнюють приблизно 50 людським рокам, всі мали приблизно однакові показники здоров’я серця, а тоді половині з них не провели генну терапію варіантом BPIFB4 від довгожителів, внісши його ін’єкцією у кров. Через чотири місяці (коли тварини досягли приблизно 60 років за людськими мірками) тварин знову порівняли і з’ясувалося, що після генотерапії у них сповільнилося вікове погіршення функції серця. За деякими показниками здоров’я серця ще й покращилося, при цьому вчені не відмітили зменшення у піддослідних ваги тіла, що вказувало б на значний загальний негативний вплив на організм від лікування.
Далі вчені перевірили, що буде, якщо генну терапію застосувати у мишей вже похилого 18-місячного віку, у яких уже відбулося вікове погіршення роботи серця. Як і з молодшими тваринами, лікування допомогло їм суттєво покращити функцію серця. Вивчення його тканин вказало на більшу щільність кровоносних судин і меншу кількість постарілих клітин та фібротичних змін, у порівнянні з нелікованими однолітками.
Як з’ясувалося, ефект значною мірою пояснюється відновленням функцій клітин перицитів, які перебувають у стінках кровоносних судин, сприяють їх розростанню та підтриманню, але які зазнають дефектів у процесі старіння організму. Вчені припускають, що описаний ними підхід з використанням гена довгожителів може спрацювати не лише як генна терапія — можливо, пацієнти отримали б вигоду і від приймання ліків у вигляді білка, що його кодує варіант BPIFB4.