Впродовж трьох днів на Закарпатті проходив відкритий екуменічний семінар «Українські Церкви під час війни: виклики та спільні дії». В залі Греко-католицької академії ім. Блаженного Теодора Ромжі зібралися представники різних конфесій, священики голови екуменічних єпархій УГКЦ та МГКЄ, богослови, науковці та самі семінаристи.
Онлайн до семінару приєдналися доктор філософії в галузі богослів’я Анатолій Бабинський та директор Релігійно-інформаційної служби України (РІСУ) Тарас Антошевський.
Отець Ігор Шабан, голова комісії з міжконфесійних та мірелігійних відносин, пояснив, що подібні зустрічі комісія влаштовує щороку і намагається робити це щоразу в іншому місті. Цьогоріч зупинилися на Закарпаті.
«А тематику обрали таку, бо зараз важко говорити на якусь іншу тему. Та оскільки ми займаємось міжконфесійними, міжрелігійними справами, то залучили до семінару також представників інших церков, — сказав о.Ігор Шабан. — Ми відвідали Мукачівську духовну раду, поспілкувалися з іншими конфесіями, і в нас була, я б не назвав це дискусією, скоріше обмін думками однодумців на тему, як нам жити у війні».
За його словами, найголовніше зараз для Церкви — це бути з людьми. Щоб люди відчували, що вона їх підтримує, дбає про них.
«Завданням Церкви є вести людей до Бога, водночас і дбати про певні фізичні потреби: нагодувати їх, вдягнути, дати поспати, тепо. Ми намагаємось діти в соціальному напрямку сьогодні», — вважає священик.
На семінарі отці говорили про виклики, з якими постали впродовж війни: підтримкою переселенців, підтримкою людей з окупованих територій та допомогою ЗСУ. Йшлося і про виклики міжконфесійні, про єдність Церков у такий непростий для України час.
«Мо особисте бачення таке, щоб Церква в Україні об’єдналася і була одна, — відповів Ігор Шабан на питання щодо УПЦ. — Оскільки ми представляємо духовенство, то я би не хотів оцінювати. Хай люди оцінять і приймуть рішення, це має бути політичне рішення, а не церковне. Звичайно, для єдності Церкви є багато перешкод, умов, але ми для того збираємося, діалогуємо, шукаємо правду, щоб на цій правді, на цьому фундаменті будувати єдність. Коли ми будемо єдині, то в спільності і будемо дбати про наш народ. Не про національності, а про людей, які живуть на цій землі».