Після 24 лютого Микола Мельник з Вишеньок Рожищенської громади 14 разів приходив до військкомату з проханнями відправити його на війну, а йому все відмовляли.
Однак настирливість узяла своє і молодшого сержанта Миколу Мельника зарахували до лав ЗСУ 1 червня 2022 року. На третю добу він вже боровся з російськими окупантами на Донеччині.
Йому було 52 роки, але Микола вважав за свій обов’язок стати на захист рідної землі. Не хотів, щоб окупанти прийшли на його малу Батьківщину та хтось із рідних-друзів відчув той нестерпно-пекучий біль втрати рідної людини. Сам у січні цього року похоронив 25-річного єдиного сина Олександра. Ця трагедія сильно підкосила батька, але він знайшов сили, взяв до рук зброю та пішов захищати свій рід, свою Україну. І героїчно робив це до останнього дня свого життя.
Про Миколу односельці говорять тільки хороше. Народився і виріс у багатодітній сім’ї Мельників у селі Крижівка. Після одруження та народження сина перебралися у Вишеньки, звідки родом дружина Алла.
До війни Микола вважався справжнім майстром будівельної справи. Його золотими руками зведено багато будинків у Рожищі, Дубищі, Носачевичах, працював і за кордоном. Був бетонярем, муляром, покрівельником… Вмів робити усе від «нуля» і аж до «квітки». А який голос мав! Не раз з дружиною Аллою співали дуетом в місцевому клубі, з колективом ходили колядувати «на церкву».
Та, на жаль, сьогодні про Героя лишилися тільки спогади. Він загинув під час жорстоких боїв поблизу селища Веселе на Донеччині 12 серпня 2022 року.
«За чотири дні до загибелі Коля вийшов на зв’язок останній раз, — пригадує дружина. — Тоді ж зателефонував братам і сестрами, ніби щось відчував. Завершуючи розмову, як і не раз раніше сказав: «Іду на роботу… Я передзвоню», але на цей раз більше не передзвонив».
Дорога додому загиблого Героя виявилася довжиною у 68 днів. Саме стільки до офіційного повідомлення про його загибель родина Мельників розшукувала свого самовідданого Героя серед живих і мертвих. Брати та сестри зв’язалися з Донецьким та Дніпропетровським управління СБУ. Миколу ідентифікували за результатами експертизи ДНК, коли до пошуків приєднався брат Анатолій, який зараз також воює.
Днями Рожищенська громада зустріла свого Героя живим коридором, а останню земну дорогу встелила квітами…
У храмі Апостолів Петра й Павла та на кладовищі панахиду відслужили військовий капелан Микола Царик та священники Рожищенського деканату ПЦУ. Поховали Миколу Мельника у рідному селі під залпи військового салюту.
Нехай добрий, світлий спомин про Героя стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у наших серцях.
Герої не вмирають!
